У Франції стартує легендарна велогонка "Париж – Рубе"
Про це пише champion.
Втім, більш відомим є інше прізвисько – "Північне пекло", яке розкриває суть самої гонки. На спортсменів чекають 259 км дистанції з 30 секторами бруківки сумарною дистанцією у 55,3 км. При цьому, від Туру Фландрії, головною "родзинкою" якої є вкриті бруківкою підйоми, Париж – Рубе відрізняється дуже помітно.
На відміну від головної бельгійської класики, Париж – Рубе – гонка абсолютно рівнинна. Проте це в жодному разі не робить її простішою. Бруківка, яка трапляється на шляху гонщиків на Париж – Рубе – значно старіша та розбитіша, ніж фламандська, і долати її значно складніше. А той факт, що цю бруківку доводиться проходити не в підйом, а на рівнині на височенних швидкостях, робить гонку неймовірно небезпечною. Все це вимагає особливих технічних навиків і фізичних характеристик, якими навіть серед гонщиків топ-рівня володіють одиниці.
Проколи, поломки велосипедів, падіння, травми, пил, бруд, кров, зламані кістки – своє прізвисько "Північне пекло" ця культова гонка отримала не просто так. 259 км дистанції Париж – Рубе – неймовірно складне випробування, проте головні зірки світового велоспорту готові проходити крізь ці тортури заради омріяної перемоги.
При цьому, Париж – Рубе – гонка абсолютно унікальна. Тур Фландрії є вершиною цілої серії фламандських класик, схожих за своєю природою. Вони дають змогу в гоночному режимі адаптуватися до такого складного та специфічного випробування, як долання вкритих старовинною бруківкою підйомів. Точно так само, як серія грунтових турнірів у тенісі дозволяє підготуватися до Ролан Гаррос. А гонок із рівнинною бруківкою, схожих за своєю природою на Париж – Рубе, у календарі Світового туру просто немає: підготуватися до такого небезпечного випробування в змагальному режимі неможливо.
"Північне пекло" – гонка епічна сама по собі, проте дощі роблять її ще складнішою: ще більше бруду, ще більше падінь на слизькій бруківці, левова частка якої була покладена ще у наполеонівські часи. Зірки світового велоспорту, покриті товстим шаром болота, борються за омріяну перемогу на Париж – Рубе – епічні кадри, які будь-який фанат велоспорту щороку мріє побачити, у той час як самі гонщики моляться на "суху" гонку. В ХХІ столітті небесна канцелярія здебільшого милостива до спортсменів. Після двох поспіль дощових Париж – Рубе у 2001 і 2002 роках лише одного разу "Північне пекло" відбулося в умовах опадів – у 2021 році, коли через пандемію коронавірусу гонку перенесли з квітня на жовтень. І цього року синоптики дають доволі високу ймовірність того, щод під час "Північного пекла" будуть опади.
Ще одна особливість Париж – Рубе – неконтрольованість. Фактор тактики тут грає неймовірно важливу роль – більшу, ніж на будь-якому іншому Монументі. Якщо ти фізично найсильніший чи маєш у розпорядженні найкращу команду в пелотоні – перемогу тобі ніхто не гарантує. І справа тут не тільки в підвищеному ризику форс-мажорів на кшталт падінь чи проколів.
Вести в пелотоні злагоджене переслідування лідируючих груп на Париж – Рубе значно складніше, ніж на будь-якій іншій гонці. Кожен сектор бруківки – це значна селекція. Пелотон просіюється, грегарі топових команд відстають від основної групи.
Після цього перед топфаворитами з’являється дилема: або збавляти швидкість та чекати на повернення своїх помічників, або намагатися кооперуватися між собою вже тими гонщиками, що залишилися попереду. А на найпрестижніших одноденках головним фаворитам рідко вдається знайти спільну мову та злагоджено працювати на переслідування відриву дня.
Саме тому на Париж – Рубе ранні втікачі значно частіше, ніж на інших Монументах, посідають у підсумку високі місця чи навіть здобувають перемоги. І щороку боротьба за право потрапити у відрив дня на "Північному пеклі" дуже напружена. Тут відриви ніколи не бувають виставковими: сюди часто намагаються потрапити фаворити другого-третього ешелонів.
Саме тому фактор тактики на Париж – Рубе настільки важливий. Фаворитам і їхнім спортивним директорам доводиться на ходу шукати ситуативні союзи з прямими конкурентами, намагатися засилати в несподівані ранні атаки своїх гонщиків. Навіть попри те, що у сучасну епоху Монументи стали більш селективними, а топфаворити перемагають частіше, ніж колись, у "Північному пеклі" завжди ціняться команди, у яких є не один, а декілька потенційних претендентів на високі місця.
Тут потрібно вміти розкладати яйця по різних корзинах, вести гонку проактивно та постійно відправляти когось зі своїх гонщиків у ранні атаки. І сподіватися на те, що переслідувачі не скооперуються, відпустивши твого спортсмена за перемогою. В таких обставинах мати декілька потенційно переможних опцій краще, ніж поставити все одного-єдиного капітана, який до того ж може в будь-який момент впасти чи проколотися.
Історія та факти
– Вперше в історії Париж – Рубе була проведена у 1896 році: ця гонка старша за всі три Гран тури та за усі Монументи за виключенням Льєж – Бастонь – Льєж. Гонка не проводилася лише у роки Першої (1915 – 1918) та Другої (1940 – 1942) світових війн, а також у 2020 році через пандемію коронавірусу. Цього року гонка пройде в 122-й раз у історії.
– Першим переможцем Париж – Рубе став німець Йозеф Фішер. Наступної німецької перемоги в "Північному пеклі" довелося чекати 119 років – до 2015 року, коли тріумфував Джон Дегенкольб.
– Рекордсменами за кількістю перемог на Париж – Рубе є два бельгійських гонщики – Роджер Де Фламінк і Том Боонен. Де Фламінк свої перемоги здобув у 1972, 1974, 1975 і 1977 роках. Перемоги Боонена ще свіжі в пам’яті багатьох фанатів велоспорту зі стажем: Том перемагав у 2005, 2008, 2009 і 2012 роках.
– Єдиним гонщиком в історії, який вигравав Париж – Рубе тричі поспіль, є Франческо Мозер. Саме легендарний італієць у 1978 – 1980 роках перервав епоху домінування Де Фламінка. У перших двох випадках другим фінішував саме великий бельгієць на прізвисько "Циган".
– Найчастіше Париж – Рубе вигравали бельгійці – 57 разів. Господарі, французи, вигравали домашню гонку 28 разів, востаннє – у далекому 1997 році зусиллями Фредеріка Гедона. 14 перемог на рахунку представників Італії.
– Наймолодшим переможцем Париж – Рубе в історії є француз Альбер Шампьон. У 1899 році він переміг у віці 20 років і 11 місяців. Найбільш вікова перемога також належить Франції: Жильбер Дюкло-Лассаль у 1993 році у віці 38 років і 8 місяців.
– У ранні роки існування Париж – Рубе розриви на гонці були величезними. Якщо брати період після Другої світової війни, то найбільша перевага переможця над другим місцем – 5 хвилин і 21 секунда, які Едді Меркс у 1970 році виграв у все того ж Де Фламінка.
– Українці Париж – Рубе не вигравали ніколи. Найближчим до перемоги був Андрій Чміль у 1995 році. Тоді він посів друге місце, програвши лише Франко Баллеріні. Чміль протягом кар’єри виступав під 4 різними прапорами – СРСР, Молдови, України та Бельгії. Роком раніше, у 1994 році, він Париж – Рубе виграв, проте на той момент Андрій ще представляв Молдову.
Маршрут
Поряд із Мілан – Сан Ремо, Париж – Рубе – найстабільніший із Монументів у плані маршруту. Вже декілька десятиліть зміни у маршрут гонки якщо і вносяться, то лише косметичні. Всі ключові ділянки траси залишаються на своїх місцях уже не один десяток років, і перетворилися на культові локації, які будь-який шанувальник велоспорту зі стажем знає як свої п’ять пальців, навіть якщо фізично жодного разу там не бував.
Починаючи з 1977 року гонка незмінно стартує в північному пригороді Парижа, Комп’єні. У 1966 – 1976 роках у якості місця старту фігурував Шантійї, до 1966 році гонка розпочиналася безпосередньо в Парижі.
У 2025 році дистанція Париж – Рубе складе 259 км із 30 секторами бруківки, або, як називають її самі французи, "паве". Всі сектори пронумеровані, при чому, в зворотному порядку: сектор, який першим зустрінеться на шляху гонщиків, має 30-й порядковий номер, 1-й присвоєний сектору, який розташований найближче до фінішу.
Усі сектори бруківки розташовані на останніх двох третинах дистанції. Вперше на "паве" гонщики заїдуть лише через 97,3 км після старту.
Усім секторам присвоєна та чи інша категорія складності, яка позначається зірочками. 1 зірка – дуже простий сектор, 5 зірок – максимальної ступені складності. Ключовими факторами для оцінки ступеня складності є розбитість бруківки та довжина сектора.
На Париж – Рубе-2025, як і у попередні роки, буле три 5-зіркових і шість 4-зіркових секторів. При чому, кожен із 5-зіркових секторів іде у зв’язці з 4-зіроковим, розташованим перед ним.
Найбільш культовою локацією Париж – Рубе є перший із трьох 5-зіркових секторів – Аренберзька траншея, розташована в однойменному лісі. Їй передує 4-зірковий сектор дистанцією 2500 метрів Авелуї – Вальєр.
Гонщики в’їжджають в Аренберзький ліс за 96 км до фінішу. Цей сектор являє собою довжелезну пряму дистанцією в 2300 метрів, вкриту дуже розбитою бруківкою, долання якої завжди пов’язане з високими ризиками падінь, проколів і поломок велосипедів.
Найнебезпечнішим моментом завжди був в’їзд в Аренберзький ліс. Оскільки цей сектор долається ще на доволі ранній стадії гонки, пелотон у цей момент зазвичай ще великий. Сама траншея доволі вузька, тому, опинившись в глибині групи, гонщик ризикує не мати змоги відповісти на атаку суперника чи бути відсіченим завалом.
Саме тому позиційна боротьба на в’їзді в Аренберзький ліс завжди неймовірно напружена та небезпечна: завали на початку сектора завжди були звичним явищем. Додають небезпеки ще декілька факторів. Перший – це те, що сам Аренберзький ліс долається у невеличний спуск, тому швидкості тут завжди дуже високі. Влітають гонщики на сектор по прямій на височенній швидкості, при цьому, в момент переходу з асфальту на бруківку йде звуження дороги.
Велика кількість гонщиків у пелотоні, пересікання залізничної колії, височенна швидкість на вході на сектор та під час його долання, звуження дороги – все це створює просто ідеальний шторм із факторів, які сприяють завалам. І минулого року організатори нарешті почали замислюватися над тим, як знизити рівень небезпеки на вході в Аренберзький ліс.
Перше рішення було розроблене на швидку руку і виглядало, м’яко кажучи, не надто вдалим. Перед самим в’їздом у траншею гонщиків пустили шиканою для того, щоби погасити швидкість. Враховуючи різкість і ширину шикани, виглядало все це відверто недолуго. Як не дивно, уникнути завалів на в’їзді в Аренберзький ліс вдалося, проте організатори розуміли, що це радше випадковість, ніж їхня заслуга.
І цього року вони знайшли краще рішення для того, щоби погасити швидкість на вході в траншею. За декілька сотень метрів до початку сектору гонщики з’їдуть з центральної вулиці (Авеню Мішеля Ронде) на бічну дорогу Ру де Круа. На центральну дорогу спортсмени повернуться перед пересіканням залізничної колії. Виглядає значно краще, ніж минулорічна шикана, хоча стан дороги на Ру де Круа залишається загадкою.
Аренберг знаходиться занадто далеко він фінішу, щоби стати місцем вирішальної атаки. Проте тут завжди відбувається просів і ряд гонщиків назавжди втрачають шанси на перемогу. В Аренбергу гонку неможливо виграти, проте програти – запросто.
Наступна ключова ділянка гонки починається за 55 км до фінішу. Спершу гонщики долають 4-зірковий сектор Оші-лез-Орші (2700 м), через 5 км після нього – другий п’ятизірковий, Монс-ан-Певель (3000 м). На цих секторах уже можливі атаки топ-фаворитів, розпочинається відкрита битва за перемогу.
Третя і вирішальна зв’язка розпочинається за 21 км до фінішу. Спершу – 4-зірковий Камфен-ан-Певель (1800 м), потім – 5-зіковий Карфур де л’Арбр (2100 м). Саме тут найчастіше вирішується доля Париж – Рубе. Після цього на гонщиків чекають лише три доволі простих сектори бруківки: Грузон, Вільєр – Ем і символічний 1-зірковий сектор у самому місті Рубе.
Після нього гонщики виїжджають на легендарний старомодний велодром імені Андре Пертьє, який приймає фініш гонки з 1943 року з перервою в 1986 – 1988 роках. Півтора кола на треку – і довгоочікуваний фініш, де на переможця вже чекає омріяний трофей у вигляді обробленого каменя з одного із секторів бруківки, які гонщики щойно долали.
Дійові особи
Топ-фаворити
Коло топ-фаворитів Париж – Рубе по суті таке ж, як і тиждень тому на Турі Фландрії, проте диспозиція всередині цього вузького кола обраних буде дещо відрізнятися. Як і тиждень тому на Ронде, захищати чемпіонський титул буде Матье Ван дер Пул, який вигравав Париж – Рубе в попередні два роки.
Тиждень тому це завершилося доволі болісною поразкою від Тадея Погачара, проте у "Північному пеклі" у Ван дер Пула шанси на успіх значно вищі: на рівнинній бруківці боротися з геніальним словенцем йому буде значно простіше, ніж на фламандських хеллінгенах.
Ще один вагомий фактор – наявність у складі Alpecin Deceuninck віцечемпіона двох попередніх версій Париж – Рубе, Яспера Філіпсена. Наявність такого сильного другого номера з таким класним фінішним спринтом дає команді просто неймовірну ширину тактичного маневру та вимушуватиме суперників діяти більш активно. А роль тактики на Париж – Рубе, як уже було сказано вище, колосальна. Окрім цього, вийдуть на старт у складі Alpecin Deceuninck і віцечемпіон Париж – Рубе 2018 року Сільван Ділльє та Кейден Гроувз, який у поточному сезоні дуже долав як одноденник.
Погачар у поточному сезоні дебютує на Париж – Рубе. Словенець дуже довго вагався щодо виступу в "Північному пеклі" та вирішив проїхати цю легендарну гонку лише після вдалої тренувальної сесії на місцевих дорогах на початку березня. Хоча, можливо, все це було лише добре спланованою виставою, а насправді рішення їхати "Королеву класик" було ухвалене значно раніше.
Фактор досвіду на Париж – Рубе грає величезну роль, проте статус дебютанта точно не викреслює Погачара з числа топ-фаворитів. Хоча б тому, що це Тадей Погачар – абсолютний геній сучасного велоспорту. Та й досвід проходження рівнинної бруківки на півночі Франції в нього вже є, при чому, успішний.
У 2022 році в маршрут 5 етапу Тур де Франс були включені сектори бруківки, і Погачар влаштував на них вражаючу демонстрацію сили, скинувши в певний момент усіх суперників. Тадей уже довів свою здатність сильно виступати на рівнинній бруківці, та й з 2022 року як класик він додав просто колосально. Тому статус Погачара як одного із топфаворитів цілком заслужений.
При цьому, команда в розпорядженні у словенця також дуже сильна. У складі UAE Emirates вийде на старт віцечемпіон Париж – Рубе-2019 Нільс Політт, який минулого року фінішував тут четвертим. Також допомагатиме словенському капітану віцечемпіон Париж – Рубе 2021 року Флоріан Вермеєрш.
Присутній у складі й Тім Велленс, хоча тут він буде менш ефективним помічником, ніж на домашніх фламандських дорогах. В цілому склад UAE Emirates сильний, проте настільки сильного та статусного другого номера, як Філіпсен у Alpecin Deceuninck, у них немає. Тому, з тактичної точки зору команда Погачара буде менш гнучкою та більш залежною від свого словенського капітана.
На Париж – Рубе більше шансів протистояти Погачару має і Мадс Педерсен, який минулого року замкнув на цій гонці топ-3. Будуть у Lidl Trek і альтернативні варіанти – зірковий спринтер Джонатан Мілан і Яспер Стуйвен, який минулого тижня на Турі Фландрії провів одну із найкращих гонок у своїй кар’єрі.
Воут Ван Арт на Турі Фландрії став четвертим, вчергове показавши свої проблеми з фінішним спринтом. Проте виступ капітана Visma Lease a Bike на бельгійській гонці вселив чимало оптимізму перед Париж – Рубе. Йдеться, перш за все, про те, що на Турі Фландрії він краще виглядав саме на пологих хеллінгенах, а не крутих. За логікою речей, на рівнинній бруківці північної Франції все має бути ще краще.
Альтернативою Ван Арту в складі Visma Lease a Bike буде несподіваний переможець Париж – Рубе 2021 року Ділан Ван Баарле. Хоча останніми роками нідерландець далекий від форми, яка принесла йому той гучний успіх.
Ще один гонщик, якому Париж – Рубе точно підходить краще, ніж Тур Фландрії – Філіппо Ганна. Тим більше, що зірковий італієць буде не єдиною надією Ineos Grenadiers. Окрім нього, вийде на старт Джошуа Тарлінг, якого цілком можна чекати у рінньому відриві дня.
Інші претенденти
Специфіка Париж – Рубе в жодному разі не дозволяє списувати з рахунків фаворитів другого чи третього ешелонів. До цієї категорії можна віднести дует з Quick Step – третього призера 2019 року Іва Лампарта та зіркового спринтера Тіма Мерліра. Може заїхати у топ-10 ветеран Олівер Насен, хоча більш небезпечним суперником у складі Decathlon Ag2r може стати швейцарський роздільник Штефан Біссеггер.
Втім, у його співвітчизника Штефана Кюнга із Groupama FDJ досвіду та класу як у північного класика значно більше, в 2019 році він вже заїжджав на подіум "Північного пекла", і за певного збігу обставин цілком може повторити той успіх.
Без яскраво вираженого капітана приїхала на Париж – Рубе Red Bull Bora. Поборотися за високі місця можуть три новачки команди – нідерландські брати Мік і Тім Ван Дейке, а також іспанець Ойєр Ласкано, який зарекомендував себе сильним одноденником у Movistar.
У складі його колишньої команди поїде Париж – Рубе інший іспанець – Іван Гарсія Кортіна. Минулого тижня він заїхав у топ-10 на Турі Фландрії, і цілком може щонайменше повторити той успіх. З плечами у Матея Мохоріча лише один сильний виступ у "Північному пеклі" – 5 місце в 2022 році. Втім, настільки класного одноденника в будь-якому випадку не варто списувати з рахунків.
У складі Intermarche Wanty виступить найкращий спринтер минулорічного Тур де Франс Біньям Гірмай, проте його шанси на Париж – Рубе не надто високі. Тур Фландрії йому підходить краще, проте минулої неділі еритреєць посів лише 35 місце. Більш цікавим варіантом у складі Intermarche Wanty є Лауренц Рекс, який уже заїжджав у топ-10 на Париж – Рубе два роки тому. Цього року з усієї серії фламандських класик найкраще він виступив саме на Гент – Вевельгем (10 місце) – тій із гонок, яка за найбільш схожа на Париж – Рубе.
Цікавий склад привезла і норвезька UnoX. Капітаном буде прославлений Александер Крістофф, якому цілком під силу заїхати у топ-5, навіть попри те, що на Париж – Рубе його результати значно гірші, ніж на Мілан – Сан Ремо чи Турі Фландрії. Будуть у складі UnoX і кілька небезпечних темних конячок на кшталт Йонаса Абрахамсена чи сенсаційного переможця Омлооп Хет Нюсблад Сорена Вереншольда. Когось із них можна чекати у ранньому відриві дня.
Французькі вболівальники триматимуть кулаки за Антоні Туржі з Total Energies, хоча віцечемпіон Мілан – Сан Ремо-2022 свої найкращі результати на Монументах демонструє на "Классічіссімі" та Турі Фландрії. Також не слід списувати з рахунків прославленого ветерана Арно Демара, який повертається у "Північне пекло" після трирічної перерви.
Распечатать
